ПОдії • рідкісна
Останній шлях Кобзаря
Останній шлях Тараса Шевченка став дорогою з Петербурга до України й завершився на Чернечій горі над Дніпром. Перепоховання поета у травні 1861 року виконало його заповітну волю й назавжди пов’язало Канів із пам’яттю про Кобзаря.
Остання воля Шевченка
10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер у Санкт-Петербурзі. Через два дні його поховали на Смоленському кладовищі. Проте друзі й близькі поета добре пам’ятали його бажання бути похованим в Україні — над Дніпром, на рідній землі.
Для них виконати цю волю стало справою честі. Уже невдовзі після поховання вони почали клопотатися про дозвіл перевезти тіло Шевченка в Україну.
Дорога в Україну
У травні 1861 року домовина з тілом поета вирушила в далеку дорогу. Шлях пролягав через багато міст, серед яких Глухів, Батурин, Ніжин і Київ.
У різних містах люди приходили попрощатися з Шевченком, проводжали траурну процесію та вшановували пам’ять поета. Так перевезення домовини поступово перетворилося з родинної й товариської справи на подію значно ширшого суспільного значення.
До Канева Дніпром
У Києві з Шевченком прощалися тисячі людей. Звідси домовину повезли Дніпром на теплоході “Кременчук”до Канева, а остання частина дороги привела траурну процесію до Чернечої гори.
22 травня 1861 року Тараса Шевченка поховали на горі над Дніпром. Саме від цього дня починається історія Тарасової гори як місця національної пам’яті.
Згодом Чернечу гору почали називати Тарасовою, а могила Кобзаря стала місцем, до якого протягом поколінь приходять українці.
Григорій Честахівський
Серед тих, хто відіграв важливу роль у перепохованні, був Григорій Честахівський — художник і близький приятель Шевченка.
Він супроводжував домовину в дорозі, брав участь у подіях, пов’язаних із перепохованням, і залишив замальовки та спогади про ті дні. Завдяки таким свідченням сьогодні ми можемо краще уявити, як проходив останній шлях Кобзаря.
Книга, що продовжила шлях
Символічно, що з цією подією у грі пов’язаний і «Кобзар». Життя його автора завершилося, але книга продовжила свій шлях Україною.
Шевченкове слово пережило поета, об’єднувало людей навколо його пам’яті й стало однією з причин, чому перепоховання на Чернечій горі набуло такого значення для наступних поколінь.
Так остання дорога самого Шевченка стала початком нової історії — історії Тарасової гори як одного з головних місць української національної пам’яті.
Цікавий факт
У музеї Тараса Шевченка на Тарасовій горі зберігаються справжні речі, пов’язані з останнім шляхом поета. Серед них — червона китайка, якою накривали домовину під час перевезення в Україну, металеве кільце від воза, на якому її везли, стрічки та хустки з похорону Шевченка в Каневі а також килим, на якому стояла домавина під час повернення, у місті Борзна. Це безпосередні матеріальні свідки подій травня 1861 року.
У грі
«Останній шлях Кобзаря» — рідкісна подія гри. Її картка має одну властивість та входить до двох наборів:
Повернення Кобзаря
Тарас Шевченко → Останній шлях Кобзаря → Тарасова гора
Остання дорога
Григорій Честахівський → Останній шлях Кобзаря → Кобзар
Властивість: «Перепоховання»
Ефект: візьміть будь-яку карту з поля до руки. Не можна брати карти із завершених наборів.
