Хранитель могили

Людина, яка берегла святиню

Є люди, які творять історію, а є ті, хто щоденно й непомітно оберігає її для наступних поколінь. Одним із таких хранителів Шевченкової спадщини став Іван Ядловський — багаторічний доглядач могили Тараса Шевченка на Чернечій горі.

Кількість людей, які приїздили до Канева вклонитися Кобзареві, з роками зростала. Ядловський зустрічав прочан, доглядав могилу й територію навколо неї, підтримував порядок та розповідав відвідувачам історію перепоховання Шевченка і Тарасової гори.

Для тисяч людей саме він ставав одним із перших провідників у цьому особливому місці. Ще задовго до появи професійних екскурсоводів Ядловський фактично виконував роль народного екскурсовода, допомагаючи відвідувачам відчути живий зв’язок із Шевченком та історією його могили.

Гостинність для прочан

Турбота Івана Ядловського не обмежувалася доглядом за святинею. Він добре розумів, що багато людей долали до Тарасової гори десятки, а іноді й сотні кілометрів, тому намагався допомогти тим, хто приходив сюди після виснажливої дороги.

На навколишніх схилах Ядловський збирав лікарські трави, заварював їх у самоварах і пригощав прочан гарячим чаєм. Відомо, що він мав три самовари, один із яких сьогодні можна побачити в Тарасовій світлиці.

Побачивши, що після далекої дороги взуття паломників часто потребувало ремонту, Ядловський почав допомагати й у цьому. Згодом він сам шив взуття, а дерев’яні колодки, якими користувався майстер, збереглися в музейній колекції.

Пам’ять, яку можна було взяти із собою

Ядловський власноруч виготовляв і невеликі дерев’яні ложечки з ручкою у вигляді рибки, які дарував прочанам на згадку про відвідини Тарасової гори.

Такі прості речі ставали особистою пам’яттю про подорож до могили Шевченка — своєрідними ранніми сувенірами, пов’язаними з Каневом і Тарасовою горою.

Завдяки щоденній праці та людській гостинності Ядловського це місце було не лише національною святинею, а й простором, де кожного прочанина зустрічали як бажаного гостя.